Слабкість долара та стійкість товарів: поза межами геополітики, розрив між цінами на нафту та продукти нафти розповідає іншу історію

У кінці січня, коли напруга між Європою та Сполученими Штатами загострилася, більшість аналітиків прогнозували широкий відкат ринку. Однак товари несподівано зламали очікування. Хоча геополітичні конфлікти зазвичай спричиняють ризикову обережність і знижують цінності активів, цього разу динаміка змістилася кардинально. Ослаблення долара США стало потужним контрбалансом, підтримуючи оцінки товарів у цілому. Механізм простий, але часто ігнорується: оскільки ціни на товари формуються глобально у доларах США, девальвація валюти робить ці активи «дешевшими» для міжнародних покупців. Це створює миттєву арбітражну перевагу, яка приваблює закордонні капітальні потоки, забезпечуючи так званий структурний «підлогу» під цінами. Навіть коли макронастрій стає обережним, цей механізм валютного курсу зберігає стійкість. Однак недавня сила окремих ринків — особливо драматичне відновлення показників дизельного crack spread — свідчить про глибші процеси. Це не просто рухи валюти; йдеться про масштабну перебудову механіки товарних ринків.

Роль долара: підлога, а не стеля

Взаємозв’язок між силою валюти та цінами на товари працює як маятник. Коли долар США зростає, товари стають дорожчими для закордонних покупців, що знижує попит. Навпаки, слабкий долар знижує вхідні витрати для іноземних покупців і робить арбітражні операції більш привабливими. У поточних умовах ця динаміка виявилася особливо потужною.

Вартим уваги є те, як ця підтримка функціонує у періоди підвищеної волатильності. Потоки капіталу, що реагують на сигнали валютного курсу, можуть швидко мобілізуватися, часто забезпечуючи стабілізацію цін до того, як фундаментальні співвідношення попиту і пропозиції повністю переоціняться. Аналітики все частіше описують це як «ринковий подушковий ефект» — не настільки потужний, щоб спричинити тривалі ралі, але достатній для запобігання різким падінням. Важливо зазначити: валютна перевага працює на маржу, а не на ядро. Чи зможуть товари підтримувати або розширювати здобутки — ще залежить від справжньої фізичної напруженості ринку і того, чи збережуться або послабшають перебої у постачанні.

Чому нафта марки Brent тримається

Ф’ючерси на Brent демонструють збереження здобутків попри загальний відкат ризикових активів — цей факт заслуговує на аналіз. Динаміка «бики проти ведмедів» очевидна у різниці між короткостроковими та довгостроковими цінами. Цей індикатор залишається стабільним, сигналізуючи, що трейдери готові платити премію за негайну поставку. Технічно це називається виразною структурою «спотової премії» — вказує на напруженість у базових умовах. Таке цінове стиснення підвищує вартість коротких позицій і створює природну підтримку під час корекцій.

Постачання додає конкретної ваги цій підтримці. Збої у виробництві в Казахстані на родовищах Тенгиз і Королев, спричинені пожежою на енергетичному об’єкті, зняли з ринку приблизно 890 000 барелів на добу. Хоча тривалість відключення залишається невизначеною, цей інцидент підкреслює закономірність: експорт із каспійських трубопроводів зазнає повторних збоїв через регіональні напруги. З часом ці повторювані шоки закріплюються у довгострокових уявленнях про ризик, що аналітики називають «укоріненими очікуваннями». Це означає, що ціни на нафту можуть важко суттєво знижуватися навіть без нових криз — ринок уже заклав у ціну структурну невизначеність.

Динаміка crack spread дизеля: політика, структура та прихована перебудова

Якщо нафта підтримується через обмеження постачання, то перероблені продукти розповідають історію, зумовлену політичними рішеннями. Crack spread дизеля — різниця у прибутках між переробкою сирої нафти у дизель і продажем обох продуктів — сягнув майже $25 за барель. Ця метрика заслуговує особливої уваги, оскільки відображає не лише прибутки НПЗ, а й фундаментальні дисбаланси на ринку.

Каталізатором стала заборона ЄС на імпорт перероблених продуктів із російської сирої нафти, яка набирає чинності наприкінці січня. Ринки очікували цього кроку, але «ефект часу» під час реалізації політики не можна ігнорувати. Логістична сертифікація, перевірка відповідності та перенаправлення торгових потоків зазвичай створюють фрикційні витрати, особливо на початкових етапах. Вплив на експортний коридор Індія — Європа особливо значущий. Деякі індійські НПЗ перебудовують закупівлі сирої нафти, змішуючи не російські поставки — це, здавалося б, гнучке рішення, але фактично підвищує пороги відповідності та маргінальні витрати на постачання. Цей механізм передачі працює у двох напрямках: зростання crack spread знову впливає на ринок сирої нафти, змінюючи цінові премії між різними сортами і регіонами. В результаті формується більш фрагментована, менш ефективна структура ринку, яка підтримує вищі ціни по всьому ланцюгу.

Ралі дорогоцінних металів: конвергенція драйверів хеджування

Золото і срібло демонструють вражаюче зростання: золото приблизно на 8% з початку року, срібло — близько 30%. Відмінність між цими здобутками є важливою. Виступ золота відображає його традиційну роль як стабільного захисту від інфляції, тоді як перевищення срібла свідчить про його чутливість до умов ліквідності і ризик-апетиту. У періоди, коли настрій зміцнюється і капітал стає доступним, виграють і промислові метали, і їх «тихі» притулки.

Однак під поверхнею зростає нова тривога серед інвесторів: багаторазовий тиск з боку політиків США на рішення Федеральної резервної системи викликав питання щодо незалежності центробанку. Якщо монетарна політика стане об’єктом політичного втручання, очікування інфляції можуть відірватися від фундаментів, а кредитоспроможність облігацій США — піддатися сумніву. У такій ситуації тверді активи, як золото і срібло, перетворюються на хеджі проти двох загроз — девальвації валюти і системних фінансових ризиків. Це знову активізувало так звану «депресіонну» позицію, коли інвестори накопичують tangible assets для захисту від слабкості долара і потенційної політичної нестабільності.

Корекція цін на мідь: коли логіка арбітражу змінюється

Серед промислових металів найбільш показовою є мідь. Ціни відновилися приблизно до $13 000 за тонну — рух, що здається зумовленим попитом, але насправді відображає глибшу «самоочищувальну» перебудову ринкової структури. Історія тут важлива: високі очікування тарифів і регіональні цінові спотворення раніше спрямовували масивні потоки міді до складів у США за системою LME, виснажуючи запаси до фактично нуля і створюючи екстремальну локальну напруженість. Ця динаміка тепер різко змінилася.

Останні дані щодо запасів на складах показують відновлення на 950 тонн — скромна кількість у абсолютних цифрах, але глибоко значуща в контексті. Перехід від «нуль до чогось» сигналізує про послаблення раніше викривленого спотового ринку. Що спричинило цей зсув? Відповідь криється у ціновій взаємодії між ринками. Спотові ціни LME тепер перевищують цінові контракти COMEX на найближчий місяць, що повертає арбітражний стимул минулого року. Раніше вищі оцінки COMEX робили вигідним відправляти мідь у склади США; тепер ця операція перестала бути економічно вигідною, і капітал спрямовується в інші напрямки, а запаси відновлюються. Цей зсув демонструє, що екстремальний дисбаланс міді поступово нормалізується — важливий сигнал, що ринковий стрес послаблюється, навіть якщо рівень цін залишається високим.